flag Судова влада України

Шкоду присудили, але шкідників не покарали

11 червня 2018, 15:21

Правова система держави функціонує завдяки інституту відповідальності. Є відповідальність — існує порядок, нема — настає хаос. Але порядок не завжди забезпечує справедливість. Він залежить від рівності громадян перед законом. Якщо панує закон, наближеність до влади, корупційні зв’язки не мають вирішального значення. У нас часто буває навпаки: одним усе сходить з рук, а іншим — зась.

 

Як усе починалося

14 травня 2012 р. неповнолітній Володимир Шиманський був затриманий оперативними співробітниками Тернопільського міського відділу міліції В. А. Сивулею і П. З. Тарнавським — за куріння у невстановленому місці, яким начебто виявився двір будинку №16 на вул. Руській у м. Тернополі. Під час особистого огляду затриманого з його сумки вилучили кастет. Того дня на Шиманського склали протокол і постанову про адміністративне правопорушення — незаконне куріння. А 17 травня 2012 р. слідчий Тернопільського міськвідділу міліції О. П. Галунка порушила щодо Шиманського кримінальну справу за частиною 2 статті 263 Кримінального кодексу — виготовлення і носіння холодної зброї без належного дозволу, тобто кастета. Згодом обрала Шиманському підписку про невиїзд, пред’явила йому обвинувачення, склала обвинувальний висновок. 23 липня 2012 р. перший заступник прокурора м. Тернополя І. П. Антюк затвердив такий висновок і направив справу в Тернопільський міськрайонний суд для розгляду по суті.

Пояснення обвинуваченого

Шиманський на досудовому слідстві і в суді своєї вини не визнав. Пояснив, що за декілька хвилин до затримання кастет йому підсунув випадковий знайомий Олександр Сидор, який тоді теж був неповнолітнім, але вже мав судимість за грабіж. Вони здибалися у дворі на вул. Руській, 18. На пропозицію Сидора закурили. Той поклав Шиманському в сумку якийсь предмет. Спілкувалися 2—3 хвилини й розійшлися. Раптом появилися працівники міліції Сивуля і Тарнавський. Шиманського затримали, відвели в міськвідділ міліції. Не роз’яснили неповнолітньому права на захист, не дозволили зателефонувати батькам. Там Сивуля дістав із сумки Шиманського предмет у поліетиленовому пакеті, схожий на кастет. Став схиляти хлопця до самообмови, що той самотужки виготовив кастет. Взамін обіцяв допомогу в уникненні дуже суворої кари. Майже через дві години після затримання появилися поняті, батько Шиманського, педагог.

Закономірний фінал

Під час судового розгляду були підтверджені пояснення Шиманського про обставини його зустрічі із Сидором і версія про провокацію. Сивуля і Тарнавський не лише здійснювали фактичне затримання Шиманського, а й підтримували зі своїм спільником Сидором постійний телефонний зв’язок безпосередньо перед провокацією, під час та одразу після її скоєння.

Тернопільський міськрайсуд (суддя Л. Т. Базан) 3 жовтня 2014 р. з мотивів неповноти і неправильності досудового слідства повернув цю кримінальну справу на додаткове розслідування, а 28 грудня 2016 р. прокурор Тернопільської місцевої прокуратури І. А. Хома своєю постановою закрила її за відсутністю в діях Шиманського складу злочину. В цій постанові також йдеться про можливу провокацію вказаного злочину з боку Сивулі, Тарнавського і Сидора. Тому матеріали на них виділені в окреме провадження.

Не вистачило доказів для притягнення Шиманського до адміністративної відповідальності за куріння у невстановленому місці. Згадана вище адмінсправа загадково пропала в міськвідділі міліції. Це означає, що були незаконними затримання Шиманського, його привід у міліцію та фактичний обшук.

Позов про стягнення моральної шкоди

У травні 2017 р. Володимир Шиманський звернувся до суду з позовом про стягнення з Державної казначейської служби України 400 тис. грн моральної шкоди, завданої йому незаконними діями так званих правоохоронців. Вказав, що перебування під слідством і судом викликало в його організмі негативні психоемоційні зміни. Починаючи з червня 2012 р., різко погіршився стан його здоров’я. Він тривалий час лікувався стаціонарно, його взяли на диспансерний облік, звільнили від занять, фізкультури і роботи. Його хвороби не мали травматичного характеру.

У зв’язку з цим Шиманський був змушений покинути третій курс навчання в Тернопільському обласному державному музичному училищі ім. С. Крушельницької, де був успішним студентом і музикантом, грав у симфонічному та духовому оркестрах.

Шиманський став панічно боятися міліції (поліції) і прокуратури. В нього появилося гірке усвідомлення абсолютної незахищеності перед своєю державою. Тому вирішив виїхати за межі України й тепер тимчасово перебуває в Чехії.

Рішення суду першої інстанції

Тернопільський міськрайсуд (суддя В. В. Ромазан) 27 лютого 2018 р. ухвалив рішення про часткове задоволення позову (далі — рішення). Дійшов висновку, що позивач зазнав моральних страждань внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності та перебування під слідством і судом. Тому стягнув з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету на користь позивача 204 тис. 765 грн моральної шкоди, завданої йому незаконними діями так званих правоохоронців.

Суд послався на статті 2, 13 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Згідно з цими статтями право на відшкодування шкоди також виникає, якщо провадження (кримінальна справа) закривається за відсутністю складу злочину. Розмір моральної шкоди за кожен місяць незаконного перебування під слідством чи судом повинен бути не меншим однієї мінімальної зарплати.

Розрахунок моральної шкоди суд здійснив, виходячи з розміру мінімальної зарплати на дату ухвалення рішення — 3723 грн, а також із тривалості перебування позивача під слідством і судом — 55 місяців, тобто з травня 2012 р. (обрання запобіжного заходу) по грудень 2016 р. (закриття кримінальної справи).

Апеляційні скарги відповідачів

Державна казначейська служба України та головне управління Національної поліції в Тернопільській області подали на рішення апеляційні скарги. Вважають його необгрунтованим і незаконним. Просять скасувати рішення й ухвалити нове — про відмову в задоволенні позову.

У цих апеляційних скаргах стверджується, що працівники міліції не порушували прав Шиманського. Досудове розслідування було всебічним, повним і неупередженим. За результатами розгляду виділених із кримінальної справи матеріалів на Сивулю, Тарнавського і Сидора вказаних осіб не визнали винними, їх не притягнули до відповідальності.

Апелянти переконані, що Шиманський не зазнав моральних страждань за час перебування під слідством і судом, погіршення стану його здоров’я та відрахування його з училища були викликані іншими причинами. На їхню думку, в таких випадках моральна шкода не стягується з державного бюджету, а її розрахунок суд мав би зробити виходячи з торішньої мінімальної зарплати в розмірі 1600 грн.

Постанова апеляційного суду

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Тернопільської області (головуюча О. І. Ткач, члени колегії Г. В. Бершадська та Б. О. Гірський) 22 травня 2018 р. залишила рішення без змін, а апеляційні скарги — без задоволення. Колегія суддів дійшла висновку, що рішення було ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Замість епілогу

У вказаних кримінальній та цивільній справах я захищав Володимира Шиманського і представляв його інтереси. Мені допомагала його мати Леся Шиманська. Ми вважаємо, що розмір стягненої моральної шкоди міг бути не мінімальним, а трохи більшим. На час притягнення Шиманського до кримінальної відповідальності він усе-таки був неповнолітнім, і ця обставина негативно вплинула на глибину його страждань. Однак ми не оскаржували рішення, бо позивач і його рідні хочуть якомога скоріше забути цю неприємну історію.

Дивує позиція апелянтів, підтримана в суді представником прокуратури Тернопільської області, які всупереч здоровому глузду намагалися довести, що незаконні затримання та обшук дитини, пред’явлення їй обвинувачення й обрання запобіжного заходу не викликають у неї негативних переживань і погіршення стану її здоров’я. До речі, ніхто з наших опонентів навіть не висловив співчуття позивачеві та його батькам.

Нам досі не надали документів з висновками про відсутність підстав для притягнення до відповідальності Сивулі, Тарнавського й Сидора, хоч колишній обвинувачений і нинішній постраждалий Шиманський має право на оскарження таких рішень.

Якщо проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, то можна дійти висновку, що працівники міліції та прокурори ні в чому не винні, бо їх не притягнули до відповідальності. Однак, згідно з рішеннями судів, які набрали законної сили, моральна шкода неповнолітньому Шиманському все-таки була завдана. Хіба таке могло статися без участі шкідників?

Орест ЗВАРИЧ

http://vilne.org.ua/2018/06/shkodu-prysudyly-ale-shkidnykiv-ne-poka/