Апеляційний суд роз'яснив обвинуваченому, що звільнення у зв'язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою обставиною

 Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скарги потерпілого Мирона С., його захисника та сторони обвинувачення на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 20 вересня 2021 року стосовно звільнення обвинуваченого Володимира Г. від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження. 

            Відповідно до зміненого обвинувального акту, Володимир Г. обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження). А саме, що 4 липня 2019 року приблизно о 17 год. Володимир Г., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у Палаці культури «Березіль» м. Тернопіль, на ґрунті особистих неприязних відносин під час конфлікту з Мироном С. умисно вдарив його стільцем, спричинивши легке тілесне ушкодження.

            В ході розгляду даного кримінального провадження судом першої інстанції захисник обвинуваченого попросив звільнити Володимира Г. від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження (ч.1 ст. 49 КК України). Суд клопотання задовольнив. 

            Не погодившись із судовим рішенням, потерпілий подав апеляційну скаргу та просив ухвалу місцевого суду скасувати й ухвалити вирок, яким засудити Володимира Г. за ч. 4 ст. 296 КК України, тобто за вчинення хуліганства. В свою чергу, його представник у поданій апеляційній скарзі просив ухвалу скасувати, а справу направити на новий розгляд у суді першої інстанції. Натомість обвинувачений в апеляційній скарзі просив закрити провадження у справі. 

            За результатом апеляційного розгляду колегія суддів Тернопільського апеляційного суду прийшла до висновку, що суд першої інстанції виніс законне, обґрунтоване та мотивоване рішення і підстав для його скасування немає. Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд пояснив обвинуваченому, що вчинене ним правопорушення є кримінальним проступком і передбачає менш суворе покарання, ніж обмеження волі. Таким чином, у разі звільнення Володимира Г. від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі п.1 ч.1 ст. 49 КК України, його буде звільнено з нереабілітуючих підстав (ч.2 ст. 284 КПК України, ч.3 ст. 288 КПК України). Обвинувачений своєї вини не визнав, але попросив закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності.

            Разом із тим, не заслуговують на увагу вимоги потерпілого ухвалити вирок Володимиру Г., яким визнати його винним та засудити за ч. 4 ст. 296 КК України (вчинення хуліганства). Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.

            З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційні скарги залишила без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду – без змін. 

            Пресслужба Тернопільського апеляційного суду