Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Тернопільський апеляційний суд розглянув апеляційні скарги представників відповідачів Івана С. та Ганни К. на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14 травня 2021 року в цивільній справі за позовом громадян Республіки Польща Вальдемара Є., Барбари Є., Моніки П. до Віктора Л., Івана С., Ганни К., страхових товариств “Т” і “П” про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – дорожньо-транспортною автопригодою, внаслідок якої загинула їхня 19-річна донька та сестра Аґнешка Є.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 14 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто зі страхових компаній на користь батьків по 8 тис. 268 грн моральної шкоди та 16 тис. 536 грн витрат на поховання. Із фізичної особи – підприємця Івана С. стягнуто заподіяної моральної шкоди на користь батьків по 291 тис. 732 грн та 50 тис. грн – сестри. Із водія автомобіля «Опель» Ганни К. відповідно по 10 тис. грн на користь батьків й 5 тис. грн — сестри Моніки П. Із водія автомобіля «Мерседес бенц» Віктора Л. на користь матері стягнуто понад 33 тис. 986 грн витрат на поховання та 928 грн – на лікування. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, представники відповідачів Івана С. та Ганни К. подали апеляційні скарги та просили рішення суду в частині задоволення вимог скасувати і відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників сторін і перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, прийшла до висновку, що суд першої інстанції виніс законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення і підстав для його скасування немає.
Так, вироком Тернопільського міськрайонного суду від 17 січня 2019 року Віктора Л. визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого), та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права 3 роки керувати транспортними засобами. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 26 червня 2019 року вирок залишено без змін.
Відповідно до вироку суду, 3 березня 2016 року, о 22 год. 55 хв. Віктор Л., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керував технічно справним автомобілем “Мерседес Бенц” із пасажиром у салоні та вантажем вагою приблизно 700 кг і рухався вулицею Замкова м. Тернополя у напрямку вулиці Руська. Під час руху водій не був достатньо уважним і не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб у разі її зміни своєчасно відреагувати та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
У цей час водій автомобіля “Oпель” Ганна К. на вулиці Замкова зупинилась перед нерегульованим пішохідним переходом, надаючи змогу пішоходу Аґнешці Є. перейти проїжджу частину. У момент, коли 19-річна студентка дійшла до середини смуги руху, унаслідок проявленої Віктором Л. неуважності під час керування транспортним засобом та порушення вимог Правил дорожнього руху, які зобов'язували водія обрати безпечну швидкість руху і дотримуватись безпечної дистанції, щоб у разі виникнення перешкоди своєчасно відреагувати, автомобіль “Мерседес Бенц” під його керуванням в'їхав у задню частину автомобіля “Опель”, який стояв нерухомо перед пішохідним переходом. Унаслідок зіткнення обидва транспортні засоби перемістились уперед, в'їхали на нерегульований пішохідний перехід, і автомобіль “Опель” передньою частиною вчинив наїзд на пішохода Агнешку Є. з наступним переїздом через її тіло колесом транспортного засобу. Внаслідок наїзду потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження і невдовзі померла.
На фото із соцмереж - місце ДТП.
Вальдемар Є та Барбара Є. є батьками загиблої Агнешки Є., а Моніка П. - її рідною сестрою. У зв’язку зі смертю дочки та сестри рідні зазнали значної моральної шкоди, постійно перебувають у стані психологічної травми. На фоні емоційних та психологічних страждань батьки і сестра змушені перебувати під наглядом лікарів, що призвело до кардинальних змін в їхньому житті та виробничих стосунках, втрати соціальних зв’язків, а тому просили задовольнити їх позов у повному обсязі.
Як встановлено судом, автомобіль “Мерседес Бенц” на момент аварії належав фізичній особі — підприємцю Івану С. Із грудня 2014 року між ним та Віктором Л. було укладено трудовий договір на невизначений строк, відповідно до якого останній зобов'язуваться виконувати роботу водія вантажного автомобіля. Згідно з протоколом допиту свідка підприємця Івана С., 3 березня 2016 року о 19 год. Віктор Л. завантажив автомобіль “Мерседес Бенц” та отримав необхідні документи, щоб вранці наступного дня поїхати у відрядження у Львівську область. Таким чином, водієві було ввірено автомобіль для виконання своїх трудових обов'язків з метою відрядження. Вказані обставини було підтверджено Іваном С. та його дружиною в якості свідків у кримінальному провадженні наступного після аварії дня. Разом з тим, підприємець Іван С. не надав доказів, що поїздка його автомобілем після завершення робочого дня не була спричинена службовою необхідністю.
Зважаючи на наведене, колегія суддів погодилась із висновком суду першої інстанції, що, відповідно до вимог ч. 1 ст. 1172 ЦПК України, частин 2 - 5 ст. 1187 ЦК, відповідальність за шкоду, заподіяну водієм Віктором Л., повинна нести ФОП Іван С., оскільки шкода була завдана його працівником під час виконання ним своїх трудових обовязків.
Колегія суддів також погодилась із висновком суду першої інстанції, що водій автомобіля “Опель” Ганна К., незалежно від відсутності її вини, повинна частково відшкодувати заподіяну моральну шкоду.
Судом першої інстанції встановлено, що смерть Аґнешки Є. настала внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки. Таким чином, перед потерпілими несуть обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідальність особи за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, виключається, якщо вона доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст. 1187 ЦК). Проте у своїй апеляційній скарзі представник апелянта допустив невірне тлумачення непереборної сили, підмінивши його тлумаченням наслідків взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційні скарги представників відповідачів Івана С. і Ганни К. залишила без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду — без змін.
Пресслужба Тернопільського апеляційного суду
_03_03.png)
