Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скарги потерпілої Ольги Т. та прокурора на вирок Теребовлянського районного суду від 22 липня 2021 року.
Вказаним вироком 60-річного жителя Теребовлянського району Михайла Г. визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України (умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони).
Не погодившись із рішенням місцевого суду, прокурор та потерпіла Ольга Т. подали апеляційні скарги, в яких просили вирок місцевого суду скасувати та перекваліфікувати дії обвинуваченого зі ст. 118 КК України на ч.1 ст. 115 КК України і призначити покарання у вигляді позбавлення волі: прокурор просив строком 8 років, потерпіла – 10 років. Свою вимогу прокурор обґрунтовував тим, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а фактичні обставини справи не відповідають висновкам суду.
Довідка: санкція ст. 118 КК України передбачає покарання у виді: виправні роботи строком до 2-ох років, обмеження волі – до 3-ох років або позбавленням волі – до 2-ох років, а санкція ч.1 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, заслухавши суддю – доповідача, доводи прокурора та потерпілої Ольги Т., обвинуваченого Михайла Г. і його захисника, провівши судове слідство, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, прийшла до висновку, що вирок суду першої інстанції не відповідає приписам ст. 374 КПК України (тобто не дотримано вимог щодо змісту вироку), що стало істотним порушенням кримінального процесуального закону і безумовною підставою для скасування вироку.
Так, місцевий суд визнав не доведеними дії обвинуваченого Михайла Г. за ч. 1 ст. 115 КК України та перекваліфікував їх на ст. 118 КК України. Однак у вироку виклав лише зміст обвинувачення, сформульованого органом досудового розслідування, але не сформулював обвинувачення, визнаного судом доведеним за ст. 118 КК України.
Тим часом, в ході судового слідства Тернопільським апеляційний судом встановлено, що 27 серпня 2020 року, приблизно о 20 год. 10 хв. вечора, на терасі будинку в с. Барнадівка Теребовлянського району між обвинуваченим Михайлом Г., який перебував у стані алкогольного сп'яніння, та його зятем Володимиром Т. через зловживання тестем спиртними напоями виникла словесна сварка, що переросла у бійку. Під час бійки потерпілий вдарив обвинуваченого металевою каструлею по потилиці, а коли той впав, продовжував наносити літньому родичу удари ногами та руками, не даючи йому піднятись. Коли Михайло Г. спробував підвестись, зять ударив його кулаком у груди, від чого обвинуваченого відкинуло на стіл. Побачивши на столі ніж, який він чистив рибу, Михайло Г. схопив його та вдарив у груди Володимира Т., спричинивши проникаюче ножове поранення, від якого потерпілий помер дорогою до лікарні. Такі дії обвинуваченого колегія суддів кваліфікувала за ст. 118 КК України – умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони. Відповідно до ст. 12 КК України, вчинив нетяжкий злочин.
Допитаний у судовому засіданні Михайло Г. повністю визнав свою вину у заподіянні смерті Володимирові Т. Однак наполягав, що злочин вчинив, обороняючись від дій обвинуваченого, але смерті йому не бажав. Також розповів, що останнім часом стосунки із зятем значно погіршились і той неодноразово бив його. Ці свідчення підтвердили сусіди та його дочка, яка була дружиною потерпілого.
Перекваліфіковуючи дії обвинуваченого зі ст. 115 КК України на ст. 118 КК України, апеляційний суд вказав, що за нормативною ознакою умисне вбивство (ст. 115 КК України) характеризується як посягання на життя іншої людини та її смерть. Натомість обов’язковою ознакою злочину за ст. 118 КК України є захист винною особою своїх прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони.
Так, у судовому засіданні сусіди та донька обвинуваченого підтвердили, що того вечора обвинувачений зазнав суспільно небезпечного посягання з боку свого зятя. Дії потерпілого (побиття та словесні погрози) Михайло Л. сприйняв як реальну загрозу заподіяння шкоди своєму життю та здоров’ю. Не маючи іншої можливості уникнути подальшого насильства з боку Володимира Т. й спричинення більш тяжкої шкоди здоров’ю, з метою необхідної оборони обвинувачений використав ніж, що лежав на столі.
Разом із тим, колегія суддів відзначила, що застосований засіб захисту та заподіяння шкоди у вигляді позбавлення життя Володимира Т. за конкретних обставин справи не відповідали небезпечності посягання і обстановці захисту. Відтак Михайло Г. вийшов за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тобто перевищив межі необхідної оборони. Разом із тим, покарання обтяжило перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння (ст. 67 КК України).
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду прийшла до переконання, що апеляційні скарги прокурора та потерпілої Ольги Т. на вирок Теребовлянського районного суду від 22 липня 2021 року слід задовольнити частково. Вирок суду першої інстанції скасувала та ухвалила новий, яким Михайла Г. визнано винуватим за ст. 118 КК України та призначила йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
Пресслужба Тернопільського апеляційного суду
_03_03.png)
