Щирі каяття за вбивство з необережності не звільняє від реальної міри покарання

Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу захисника обвинуваченого Сергія В. на вирок Борщівського районного суду від 23 лютого 2023 року.

        Як встановлено районним судом, 29 вересня 2021 року, приблизно об 11 год. у смт. Скала-Подільська Чортківського району між обвинуваченим Сергієм В. та потерпілим Іваном М. поблизу магазину “Наталі” раптово виник словесний конфлікт, у ході якого на ґрунті неприязні Сергій В. ударив потерпілого кулаком по обличчю. Не втримавшись на ногах, Іван М. із прискоренням упав спиною на бетонне покриття, вдарився потилицею об бетон та отримав закриту черепно-мозкову травму, від якої наступного дня помер у лікарні.

        Під час судового розгляду 49-річний Сергій В. вину визнав частково. У показаннях сказав, що з потерпілим товаришував. Увечері напередодні конфлікту вони разом випивали біля магазину “Наталі”, де працювали підсобними робочими. Коли розходилися, Іван М. всунув йому в руку сумку власниці магазину, але потім власниця забрала сумку, стверджував обвинувачений. Але вранці, 29 вересня 2021 року, до нього зателефонував чоловік власниці і наказав принести сумку, на що він відповів, що нічого не брав. Та коли вони переглянули відео з камер відеоспостереження, то побачили, як він узяв свою кофту, а потерпілий дав йому сумку. Власниця викликала поліцію, і Сергій В. із працівниками поліції поїхали до нього додому та на городі знайшли сумку. Обвинувачений вирішив, що це Іван М. підкинув її. Тож коли у супроводі правоохоронців він повернувся до магазину та побачив Івана М., розізлився та вдарив його, але не чекав, що потерпілий впаде долу. У скоєному щиро розкаявся, але вбивати не хотів.

        Вироком Борщівського районного суду від 23 лютого 2023 року Сергія В. визнано винним за ч. 1 ст. 119 КК України (вбивство, вчинене з необережності) та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. Цивільний позов потерпілої, сестри Івана М. задоволено частково та стягнуто з обвинуваченого на її користь 100 тис. грн заподіяної злочином моральної шкоди.

        До відома: санкція ч. 1 ст. 119 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк від 3 до 5 років або позбавлення волі на той самий термін.

        Не погодившись зі судовим рішенням у частині призначеного покарання, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу та просив вирок суду першої інстанції змінити: застосувати до його підзахисного ст. 75 КК України та звільнити Сергія В. від відбування призначеного покарання зі встановленням іспитового строку терміном на 2 роки та покладенням обов'язків, визначених ст. 76 КК України. Наполягав, що призначене покарання занадто суворе.

        У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що суд першої інстанції виніс законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а обрані районним судом вид і міра покарання – пропорційні тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

         Хоча за класифікацією ст. 12 КК України, обвинуваченим скоєно нетяжкий злочин, але своїми діями він спричинив негативні й незворотні наслідки – смерть 42-річного Івана М. Разом із тим, у запереченні на апеляційну скаргу сестра потерпілого вирок районного суду визнала законним, а призначене Сергієві В. покарання – справедливим. Потерпіла заперечила на звільненні обвинуваченого від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, наголосивши, що внаслідок його злочинних дій втратила єдиного брата, а за досить тривалий час, що минув після кримінального правопорушення, він так і не відшкодував завдану моральну шкоду. Тому звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку не відповідало би принципам справедливості та індивідуалізації призначеного покарання, не сприяло би виправленню Сергія В. й попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 50 КК України).

        Також колегія суддів зазначила, що обрані місцевим судом вид та міра покарання не в максимальному розмірі, визначеному ст. 119 КК України. Крім того, зважаючи на позицію потерпілої та наслідки скоєного злочину, підстав для застосування до Сергія В. положень ст. 75 КК України не було.

        З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника обвинуваченого Сергія В. залишила без задоволення, а вирок Борщівського районного суду від 23 лютого 2023 року – без змін.

                Пресслужба Тернопільського апеляційного суду