Обвинувачений заперечував втягнення неповнолітнього у злочин

Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу захисника обвинуваченого Володимира М. на вирок Кременецького районного суду від 17 травня 2019 року.

Як встановлено судом, 1 листопада 2018 року в обвинуваченого Володимира М. виник злочинний умисел на крадіжку оргтехніку з приміщення Шумської міської ради у с. Рохманів Шумського району. Усвідомлюючи, що самостійно винести комп'ютери з приміщення він не зможе, обвинувачений вирішив втягнути в крадіжку неповнолітнього Андрія Х.

Після спільного розпиття спиртних напоїв пізно ввечері він запропонував неповнолітньому за винагороду викрасти комп'ютери, на що той погодився. Вибивши вхідні двері, вони потрапили в приміщення та звідти винесли оргтехніку та інші речі на суму 10 тис. 503 грн. Також із сейфу забрали дві гербові печатки та 1 тис. 200 грн. готівки, що належали старості.

Пізно вночі повернувшись додому, неповнолітній зізнався матері у скоєному і що частину викраденого вони сховали в їхньому сараї. У кишені сина матір знайшла 500 грн. Про крадіжку жінка розповіла сільському старості.

Вказані дії 19-річного Володимира М. та 16-річного Андрія Х. судом кваліфіковано за ч.3 ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у приміщені, вчинене за попередньою змовою групою осіб) та ч.1 ст. 357 КК України (викрадення печаток). Крім того, Володимира М. інкриміновано ч.1 ст. 304 КК України (втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність) та засуджено до 3 років 1 місяця позбавлення волі.

Неповнолітньому обвинуваченому судом призначено покарання у виді 3-х років позбавлення волі та звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком терміном на один рік.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Володимира М. подав апеляційну скаргу та просив вирок скасувати та ухвалити новий, звільнивши від призначеного за ч.3 ст. 185 та ч.1 ст. 357 КК України покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України. Крім того, у судовому засіданні обвинувачений категорично заперечив свою провину за ч.1 ст. 304 КК і сказав, що неповнолітнього у злочинну діяльність не втягував: той з власної волі, добровільно, без погроз та психологічного тиску пішов із ним на злочин.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, неповнолітнього Андрія Х. та його представника, доводи обвинуваченого Володимира М. та його захисника, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність вини апелянта, тож і підстав для скасування вироку немає. Таким чином, апеляційну скаргу захисника Володимира М. слід залишити без задоволення, а вирок Кременецького районного суду — без змін.

Прес-служба Тернопільського апеляційного суду