Електронний кредит: Тернопільський апеляційний суд суттєво зменшив суму заборгованості позичальниці

Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу Надії Н. у цивільній справі стосовно стягнення з неї понад 66 тис. грн заборгованості за договором позики, укладеним в електронній формі.

Як встановлено судом, 21 квітня 2016 року Надія Н. уклала договір позики в електронній формі із ТОВ “В” строком на 30 днів. За умовами договору, на картковий рахунок позивачки було перераховано 1 тис. 800 грн., що підтверджується повідомленням від ТОВ “Платежі Онлайн”, яке надає технічну підтримку ТОВ “В”.

Проте у передбачені строки відповідачка грошові кошти не повернула, внаслідок чого станом на 17 травня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 66 тис. 589 грн. 20 коп., у тому числі: 1 тис. 800 грн — основного боргу, 31 тис. 201 грн 20 коп — заборгованості по відсотках, 33 тис. 588 грн. заборгованості за простроченими відсотками.

Рішенням Бучацького районного суду від 15 листопада 2019 року позов ТОВ “В” до Надії Н. повністю задоволено та стягнуто з відповідачки на користь позивача зазначену суму.

Не погодившись із цим рішенням, представник відповідачки подав апеляційну скаргу та просив його скасувати та відмовити ТОВ “В” у задоволені позову. Зазначає, що Надія Н. договір позики в електронній формі не укладала і про його існування вперше дізналась із матеріалів справи. Оскільки відповідачка зареєстрована та постійно проживає у Республіці Польща, що підтверджується довіреністю, посвідченою віцеконсулом Генерального консульства України в Кракові, позовна заява та судові повістки направлялись не за зареєстрованим місцем її проживання. Таким чином, Надія Н. не була належним чином повідомлена про розгляд справи у суді.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення через неповне з'ясування обставин справи та неправильне тлумачення норм матеріального права місцевим судом.

Відповідно до диспозиції статей 1048, 1049 ЦК України, після завершення строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачених договором процентів припиняється. Вказана правова позиція висловлена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у цивільній справі №444/9519/12.

Разом із тим, встановлено, що ТОВ “В”, відповідно до ст. 625 ЦК України, не зверталось до суду з вимогою стягнути з Надії Н. проценти поза межами погодженого сторонами строку кредитування.

Досліджений колегією суддів розрахунок заборгованості, графік розрахунків до договору позики свідчать, що до стягнення підлягає 2 тис. 772 грн., а саме: 1 тис. 800 грн. основного боргу та 972 грн. — сума відсотків за користування кредитом у межах 30 днів.

Стосовно твердження відповідачки, що вона договір із ТОВ “В” не укладала, колегія не прийняла їх до уваги, оскільки встановлено, що 21 квітня 2016 року Надія Н. на офіційному веб-сайті ТОВ “В” оформила заявку про отримання позики, заповнивши відповідний бланк заявки. Це підтверджується роздруківкою заявки відповідачки, яка містить всі ідентифікаційні дані позичальниці та її фото.

Враховуючи наведене, колегія приходить до переконання, що апеляційну скаргу представника відповідачки Надії Н. слід задовольнити частково: рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши суму заборгованості за договором позики на користь ТОВ “В” із 66 тис. 589 грн. 20 коп до 2 тис. 272 грн.

Пресслужба Тернопільського апеляційного суду