Суд не знайшов ознак дрібного хуліганства під час конфлікту на спортивній біатлонній базі біля Тернополя

Суддя Тернопільського апеляційного суду розглянув апеляційну скаргу Дмитра П. та Ірини М. на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 11 червня 2020 року. Цією постановою закрито провадження у справі про притягнення Олександра П. до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство) за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ввечері, 9 травня 2020 року, Олександр П., перебуваючи на території спортивної біатлонної бази в с. Підгороднє Тернопільського району, нецензурно висловлювався на адресу спортсмена Дмитра П. та його тренера Ірини М., вчинивши правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство).

Санкцією статті 173 КУпАП передбачено адмінвідповідальність за вчинення дрібного хуліганства у виді штрафу - від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 51 до 119 грн.), громадських робіт - від 40 до 60 годин, виправних робіт - від одного до двох місяців з відрахуванням 20% заробітку або адміністративного арешту - до 15 діб.

Відібрані працівником поліції письмові пояснення у свідків Б. та С. вказують, що, не зважаючи на певні непорозуміння, які виникли між Олександром П. та Іриною М., погроз та нецензурної лайки від Олександра П. на адресу потерпілої не лунало.

Крім того, зважаючи на пояснення свідка Щ., між сторонами існують давні неприязні стосунки, які фактично і спричинили даний конфлікт.

На підставі цього суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про відсутність у діях Олександра П. хуліганського мотиву та умислу, спрямованого на порушення громадського порядку, прояву неповаги до суспільства чи окремої особи без вагомих причин.

Водночас, суд зауважив, що у протоколі про адмінправопорушення не зазначено всіх ознак дрібного хуліганства, а саме: чи вчинено діяння в громадському місці, чи вчинено діяння в присутності сторонніх осіб і чи були порушені громадський порядок і спокій громадян в результаті дій обвинуваченого в адміністративному правопорушенні. Тобто, викладена у протоколі фабула не відображає ознак ст. 173 КУпАП.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справах “Малофеєва проти Росії” та “Карєлін проти Росії”, якщо викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її та шукати докази на користь обвинувачення, оскільки це є порушенням права на захист і принципу рівності сторін. Тобто фактично суд перебирає на себе не властиву йому функцію обвинувачення, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У такому випадку справа має бути закрита у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Необґрунтованими є і твердження апелянтів щодо порушення принципу безпосередності дослідження письмових пояснень свідків, оскільки це не перешкодило суду повно та всебічно, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, дослідити докази у справі, достовірно встановити обставини, що мають значення для справи та, відповідно до ст. 252 КУпАП, дати їм належну правову оцінку.

Щодо посилання апелянтів на порушення їх прав як потерпілих, передбачених ст. 269 КУпАП, зокрема, що їх не було повідомлено про розгляд справи в суді, то Дмитро П. та Ірина М. скористалися всім обсягом своїх прав у суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, суддя Тернопільського апеляційного суду прийшов до переконання, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою і підстав для її скасування та притягнення Олександра П. до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП — немає. Тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції — без змін.

Фото — за сайту “Тернополяни”.

Пресслужба Тернопільського апеляційного суду