Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скарги захисників обвинувачених Олексія П. та Станіслава І. на вирок Підволочиського районного суду від 11 квітня 2023 року.
Як встановлено судом першої інстанції, у 2020 році раніше неодноразово судимий Олексій П. разом зі своїм пасинком Станіславом І. заради особистого збагачення вирішили незаконно виготовляти, зберігати за місцем проживання у с. Лисичинці Тернопільського району та збувати особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс.
Реалізуючи свій злочинний умисел, із кінця червня до перших чисел листопада 2021 року обвинувачені збули чотирьом мешканцям м. Тернопіль небезпечний наркотичний засіб – канабіс, за отримували кошти.
Крім того, у травні 2020 року 45-річний Олексій П. через мережу Інтернет замовив обладнання, прекурсори та інші хімічні інгредієнти, необхідні для виготовлення психотропних речовин. Отримавши все необхідне, він удома обладнав лабораторію для незаконного виготовлення психотропної речовини – амфетаміну.
3 листопада 2021 року неподалік с. Черніхівці Тернопільського району працівники поліції зупинили автомобіль “Део Ланос”, в якому перебували вітчим із пасинком. Під час санкціонованого обшуку в автотранспортному засобі правоохоронці виявили та вилучили 36 пакетиків канабісу загальною вагою 1 770, 396 гр та один пакетик із амфетаміном масою 3, 5640 гр. Олексій П. і Станіслав І. визнали, що небезпечні наркотичні речовини перевозили з метою збуту. Також було виявлено та вилучено перероблений під вогнепальну зброю сигнальний пістолет калібру 9 мм, який Олексій П. придбав за невстановлених слідством обставин і зберігав без передбаченого законом дозволу в автомобілі “Део Ланос”.
Крім того, правоохоронці провели санкціонований обшук будинку, де проживали обвинувачені, де вилучили 39 346, 201 гр канабісу і 3, 454 112 гр порошку амфетаміну, що вони зберігали з метою збуту.
Вироком Підволочиського районного суду від 11 квітня 2023 року раніше неодноразово судимого Олексія П. визнано винуватим за ч. 2 ст. 307 (незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинені повторно), ч.3 ст. 307 КК України (незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин в особливо великих розмірах), ч. 1 ст. 311 КК України (незаконне придбання, зберігання прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропної речовини), ч. 1 ст. 313 КК України (незаконне придбання та зберігання обладнання, призначеного для виготовлення психотропних речовин), ч. 1 ст. 317 КК України (організація та утримання місць для незаконного виготовлення психотропних речовин), ч. 1 ст. 263 КК України (незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської) без передбаченого законом дозволу). Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років із конфіскацією майна.
Його пасинка 20-річного Станіслава І. визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 307 КК України. Та суд визнав за можливе застосувати до нього ст. 69 КК України і призначити більш м'яке покарання, ніж це передбачено законом. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначив покарання у виді обмеження волі строком на 4 роки 6 місяців із конфіскацією майна.
До відома: санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років із конфіскацією майна;
– за ч. 3 ст. 307 КК України – покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна;
– за ч. 1 ст. 311 КК України покарання у виді штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до3-ох років;
– за ч. 1 ст 313 КК України – покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від 3-ох до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 3-ох років;
– за ч. 1 ст. 317 КК України – покарання у виді позбавлення волі на строк від 3-ох до 5 років;
– за ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років.
Не погодившись із призначеними покараннями, сторона захисту подала апеляційні скарги. При цьому захисник Олексія П. уважав, що районний суд не врахував, що його підзахисний хворий на гепатит “С” і гіпертонічну хворобу 1- 2 ступеня та перебував на обліку у лікарів. Також наголосив, що Олексій П. сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся та усвідомив скоєне, тому просив змінити вирок суду першої інстанції й призначити за найважчою статтею обвинувачення – за ч. 3 ст. 307 КК України – покарання, пов'язане з позбавленням волі, але застосувати ст. 69 КК України.
Захисник Станіслава І. вказав, що хоча при визначення його підзахисному покарання місцевий суд застосував ст. 69 КК України та обрав покарання у виді обмеження волі з конфіскацією майна, однак не мотивував неможливість застосувати положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбування основного покарання з випробовуванням і встановленням іспитового строку.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, ретельно перевіривши та детально проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг, прийшла до висновку, що суд першої інстанції виніс законне, обґрунтоване і вмотивоване рішенні й підстав для його зміни немає.
Так, колегія суддів визнала необґрунтованими доводи обвинуваченого Олексія П. та його захисника застосувати ст. 69 КК України, оскільки всі наявні пом'якшуючі обставини врахував районний суд і визначив основний вид покарання не у максимальному розмірі, передбаченому санкцією статті обвинувачення, а наближеному до мінімального.
Доводи захисника, що в його підзахисного діагностовано хронічні хвороби, й він перебував на диспансерному обліку не є достатніми мотивами для застосування до покарання, призначеного йому за ч. 3 ст. 307 КК України, положень ст. 69 КК України. Поскільки до визначальних елементів вирішення питання про вид і розмір покарання належали факти:
– що, відповідно до ст. 12 КК України, Олексій П. вчинив особливо тяжкі кримінальні правопорушення;
– обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності і, маючи не зняті та непогашені судимості, знову вчинив нові умисні злочини.
Щодо покарання, обраного Станіславу І., то місцевий суд врахував його молодий вік і те, що він раніше не судимий; позитивно характеризувався за місцем роботи; повністю визнав вину та критично поставився до вчиненого. А також пом'якшуючі обставини: активну громадянську позицію в умовах війни, а саме нічні патрулювання м. Тернопіль, безкоштовно ремонтував волонтерам автотранспорт для перевезення гуманітарних вантажів до місць бойових дій. Крім того, на потреби Збройних Сил України перерахував 340 тис. 500 грн застави; а також відсутність обставин, що обтяжували покарання.
Колегія суддів погодилась, що наведені обставини істотно знизили ступінь тяжкості вчинених Станіславом І. кримінальних правопорушень і що виправлення юнака можливе без ізоляції від суспільства в умовах відбування покарання у виді позбавлення волі. При обранні покарання районний суд застосував до нього ст. 69 КК України і обрав більш м'який вид основного покарання, не зазначений у санкціях статей обвинувачення, а саме – у виді обмеження волі.
Разом із тим, доводи захисника Станіслава І. відносно можливість застосувати до нього положень ст. 75 КК України колегія суддів визнала непереконливими. Оскільки обвинувачений скоїв тяжке і особливо тяжке кримінальні правопорушення, що полягало у неодноразових епізодах незаконного виготовлення, придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збуту особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин за попередньою змовою групою осіб у великих та особливо великих розмірах. Тому колегія суддів виснувала, що призначене районним судом Станіславу І. покарання повністю відповідало ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та особі винного і було достатнім та необхідним для його виправлення й запобігання вчиненню нових злочинів.
Зважаючи на наведене, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційні скарги захисників обвинувачених Олексія П. та Станіслава І. залишила без задоволення, а вирок Підволочиського районного суду від 11 квітня 2023 року – без зміни.
Пресслужба Тернопільського апеляційного суду