Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого Івана Н. на вирок Гусятинського районного суду від 21 червня 2023 року.
Як встановлено районним судом, 12 жовтня 2022 року, приблизно о 21-ій год. вечора, Надія Г., перебуваючи у власному житловому будинку в селі Сухостав Чортківського району, попросила чоловіка Володимира Г. прип'яти на пасовищі коня. Жінка із неповнолітньою дочкою пішла на розташоване навпроти їхнього домогосподарства пасовище, а трохи згодом вийшов із будинку і чоловік. Володимир Г. узяв на дворі дерев'яну палицю, вийшов на дорогу та почув шум і побачив у темряві перед собою силует. Вважаючи, що до нього йде кінь, чоловік вдарив палицею сусіда Івана Н., який саме проходив повз домогосподарство Г., та спричинив потерпілому перелом одного ребра та закриту травму живота з розривом селезінки, що привела до масивної внутрішньочеревної кровотечі й спричинила геморагічний шок тяжкого ступеня. Дані травми за ступенем тяжкості належали до тяжких тілесних ушкоджень. Після цього Іван Н. пішов додому, проте за годину йому стало зле, мати викликали швидку допомогу і потерпілого терміново прооперували.
Органом досудового розслідування Володимир Г. обвинувачувався у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння (ч. 1 ст. 121 КК України).
Однак у суді першої інстанції в ході судового розгляду дії обвинуваченого було перекваліфіковано на ст. 128 КК України (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження). Гусятинський районний суд вироком від 21 червня 2023 року Володимира Г. визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, та призначив покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнив обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком терміном на 1 рік із покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган про зміну місця проживання.
Цивільний позов потерпілого суд задовільнив частково і стягнув із Володимира Г. на користь Івана Н. 30 тис. грн відшкодування моральної шкоди.
До відома: санкція ч. 1 ст. 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років;
- покарання за ст. 128 КК України карається громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин або виправними роботами на строк до 2-ох років, або обмеженням чи позбавленням волі терміном до 2-ох років.
Не погодившись із судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу та просив вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий, яким визнати Володимира Г. винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України і призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі.
Представник потерпілого оскаржив вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову і просив збільшити розмір відшкодування моральної шкоди до 200 тис. грн.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів детально перевірила та проаналізувала матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг, у порядку ч. 3 ст. 404 КПК України провела судове слідство і прийшла до висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано перекваліфікував дії Володимира Г. із ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України і призначив покарання, яке не відповідало тяжкості скоєного злочину. Тому, відповідно до положень статей 409, 420 КПК України, вирок районного суду підлягав скасуванню.
Так, допитаний у судах першої та апеляційної інстанцій потерпілий Іван Н. розповів, що, повертаючись увечері, 12 жовтня 2022 року, додому і минаючи домогосподарство Володимира Г., він почув на подвір’ї розмову між подружжям і привітався з ними. Після цього обвинувачений вибіг і наніс йому удар палицею по лівій стороні тулуба. Допитана судом першої інстанції дружина обвинуваченого Надія Г. указала, що коли поверталась із пасовища, помітила біля їхньої хвіртки потерпілого Івана Н., а потім побачила, як чоловік вдарив його палицею. На переконання колегії суддів, наведені обставини ставили під сумнів показання обвинуваченого, що він у темряві сплутав потерпілого з конем, тому і наніс йому удар.
Крім того, погоджуючись із версією Володимира Г., місцевий суд не врахував антропометричні дані коня і потерпілого. Зокрема, що хода людини на слух суттєво відрізнялась від способу пересування тварини, і це об’єктивно ставило під сумнів можливість сплутати коня з людиною навіть у темряві.
До того ж, сила та локалізація удару, з якою Володимир Г. наніс тяжке тілесне ушкодження потерпілому, обґрунтовано ставили під сумнів його намір “навернути коня” дерев’яним брусом довжиною 1, 2 м, як він це пояснював.
Таким чином, аналіз матеріалів кримінального провадження дав підстави колегії суддів дійти висновку, що обвинувачений усвідомлював свої дії, і вони носили умисний характер. Проте колегія суддів погодилась із вказівкою місцевого суду на відсутність у Володимира Г. мотиву вчинення злочину, хоча це не було перешкодою кваліфікувати його дії за ч. 1 ст. 121 КК України.
Щодо призначеного покарання, то, обираючи Володимиру Г. вид, міру та форму покарання, колегія суддів керувалась принципами законності, гуманізму, індивідуалізації. Також, відповідно до вимог статей 50, 65-68 КК України врахувала, що обвинувачений був особою молодого віку; хоча раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але в силу ст. 89 КК України уважався несудимим; позитивно характеризувався за місцем проживання; мав на утриманні двох неповнолітніх дітей; відшкодував заподіяну потерпілому матеріальну і частково – моральну шкоду. Також зважила, що потерпілий просив не позбавляти обвинуваченого волі.
Погодилась колегія суддів і з доводами представника потерпілого стосовно збільшення розміру цивільного позову, при цьому зважила, зокрема, на глибину пережитих страждань і те, що Володимир Г. уже відшкодував 60 тис. грн моральної шкоди.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора задовольнила частково, апеляційну скаргу представника потерпілого Івана Н. – задовольнила. Вирок Гусятинського районного суду від 21 червня 2023 року – скасувала та новим вироком визнала Володимира Г. винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначила покарання у виді 5 років позбавлення волі. Однак колегія суддів знайшла за можливе застосувати до обвинуваченого положення ст. 75 КК України та звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку терміном на 2 роки. Відповідно до ст. 76 КК України на Володимира Г. покладено обов'язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган про зміну місця проживання, роботи.
Цивільний позов потерпілого задоволено й стягнуто з Володимира Г. на користь Івана Н. 140 тис. грн відшкодування моральної шкоди.
Пресслужба Тернопільського апеляційного суду
_03_03.png)
