Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скарги прокурора та захисника обвинуваченого Володимира Г. на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 14 травня 2024 року.
Як встановлено судом, упродовж трьох місяців, із березня по травень 2016 року Володимир Г., діючи за попередньою змовою з групою осіб, учинили шість пограбувань і розбійних нападів. Як правило, вони підстерігали потерпілих поблизу залізничного вокзалу м. Тернополі або нічного клубу “Бомба”, що на вул. Братів Гжицьких. Заздалегідь розподіливши ролі, один іззаду збивав потерпілого з ніг, інші били ногами, поки чоловік не припиняв чинити опір. Потому забирали мобільний телефон, гроші та банківські картки, документи, прикраси з дорогоцінних металів. Таким чином, потерпілим було спричинено матеріальну шкоду на суму понад 16 тис. 284 грн.
Крім того, 10 квітня 2016 року Володимир Г. разом з іншими особами викрали зі складу на вул. Фабричній 30 пляшок пива вартістю 486 грн.
Надалі 10 квітня 2022 року Володимир Г. через соціальну мережу “Фейсбук” надіслав повідомлення Ользі Р. ніби їх спільний знайомий внаслідок осколкового поранення перебував у госпіталі м. Харкова та потребував негайної операції вартістю 150 тис. грн. Не підозрюючи злочинних намірів обвинуваченого, потерпіла переказала на його картковий рахунок 10 тис. грн, які він використав для особистих цілей.
2 вересня 2023 року, приблизно о 19 год. Володимир Г., перебуваючи неподалік “Савич–парку”, розташованого на вул. Генерала Тарнавського, виявив на землі скляну ємність із подрібненою зеленою речовиною та сховав її у свій наплічник. Коли до нього підійшли працівники Національної гвардії України, Володимир Г. зізнався, що зберігав заборонену наркотичну речовину. За результатами судової експертизи, це був особливо небезпечний наркотичний засіб рослинного походження – канабіс вагою 10, 33 гр.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 14 травня 2024 року 35-річного Володимира Г. визнано винуватим за ч. 3 ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб); ч. 2 ст. 186 (відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб); ч. 2 ст. 187 (розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій); ч. 2 ст. 190 (заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно) та за ч. 1 ст. 309 КК України (незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту).
До відома: санкція ч. 3 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років;
– ч. 2 ст. 186 КК України – позбавлення волі строком від 4 до 6 років;
– ч. 2 ст. 187 КК України – позбавлення волі від 7 до 10 років із конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України Володимиру Г. остаточно призначено покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке було його власністю. Однак суд урахував, що іншим вироком Тернопільського міськрайонного суду від 16 січня 2021 року обвинуваченого вже засуджено до 8 років позбавлення волі із конфіскацією належного йому майна. Тому на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначив покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що було його власністю. При цьому суд зважив, що він уже повністю відбув покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 16 січня 2021 року, тобто, повністю відбув призначене покарання за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України.
Щодо обвинувачення за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 309 КК України, то на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, суд остаточно визначив покарання у виді штрафу в розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становило 68 тис. грн, яке слід виконувати самостійно.
До відома: санкція ч. 2 ст. 190 КК України передбачає покарання у виді:
- штрафу в розмірі від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; виправних робіт – від 1-ого до 2-ох років; обмеження волі – до 5 років або позбавлення волі – до 3-ох років;
- ч. 1 ст. 309 КК України карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; виправними роботами терміном до 2-ох років, пробаційним наглядом або обмеженням волі – строком до 5 років.
Прокурор і захисник не погодились із призначеним покаранням і подали апеляційні скарги. Так, прокурор стверджував про неправильне застосування ч.4 ст.70 КК і просив призначити Володимиру Г. більш суворе покарання за сукупністю усіх вчинених злочинів у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна, що було власністю обвинуваченого. Натомість захисник обвинуваченого просив пом'якшити покарання за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 309 КК України та зменшити розмір штрафу до 51 тис. грн, що становило три тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Уважав, що міськрайонний суд не звернув увагу на нові обставини, які пом'якшували покарання, а саме, що його підзахисний – учасник бойових дій, одружений та мав на утриманні малолітню дитину.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг, прийшла до висновку, що суд першої інстанції виніс законне та обґрунтоване рішення й обрав вид і міру покарання, які відповідали тяжкості скоєного злочину та особі обвинуваченого, тому підстав для зміни чи скасування даного рішення немає.
Так, перевіривши доводи прокурора, що Тернопільський міськрайонний суд помилково застосував до обвинуваченого ч. 4 ст. 70 КК України, суперечили нормам кримінального закону. Аналогічні висновки містила постанова Об'єднаної палати Касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2021 року. У справі № 760/26543/17 Об'єднана палата наголосила, що для призначення остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів мають значення саме призначені попередніми вироками засудженому покарання, а не їх відбуття.
Як встановлено в ході апеляційного розгляду, за попереднім вироком від 16 січня 2021 року Володимир Г. уже відбув покарання загальним строком 9 років 7 місяців 28 днів, тобто цей строк був більшим, ніж прокурор просив призначити за вчинені у 2016 році злочини, передбачені ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України. Тому, призначивши покарання за сукупністю злочинів, які були вчинені до вказаного вироку, за яким обвинувачений фактично відбув більше дев'яти років позбавлення волі, суд першої інстанції правильно застосував положення ч.4 ст.70 КК і зарахував цей відбутий строк при визначенні остаточного покарання за новим вироком.
Також колегія суддів визнала необґрунтованими доводи прокурора про необхідність призначити Володимиру Г. більш суворе покарання за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 309 КК України, оскільки прокурор не навів переконливих доводів того, що призначене за сукупністю вказаних злочинів покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна є явно м'яким.
Щодо призначення більш суворого покарання за ст.ст.190,309 КК в ході апеляційного розгляду встановлено, що хоча обвинувачений раніше неодноразово судимий та відбував покарання у виді позбавлення волі, однак під час даного судового розгляду він повністю та беззаперечно визнав вину, щиро розкаявся і засудив свою поведінку. Крім того, Володимир Г. сам повідомив працівникам Національної гвардії, що зберігав у наплічнику небезпечний наркотичний засіб і добровільно видав його. Разом із тим, в обвинувальному акті щодо обвинувачення за ч. 2 ст. 190 КК України вказано обставини, що пом'якшували відповідальність – Володимир Г. сам з'явився зі зізнанням та добровільне відшкодував потерпілій Ользі Р. 10 тис. грн завданого збитку.
Також, встановлено, що Володимир Г. надав документи, що через хворобу опорно-рухового апарату восени 2024 року переніс операцію і надалі потребує лікування. На даний час він одружений, має на утриманні малолітню дитину, за місцем проживання характеризувався позитивно, в умовах воєнного стану брав активну участь у підтримці Збройних сил України, за що отримав Подяку від командування 24 окремої механізованої бригади.
Разом з тим, колегія суддів визнала безпідставними доводи захисника Володимира Г. про необхідність зменшити розмір штрафу і вказала, що в даному випадку визначений обвинуваченому розмір штрафу за статтями 190, 309 КК був необхідним і достатнім для виправлення винного та запобігання вчиненню нових злочинів.
З огляду на наведене, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційні скарги прокурора та захисника обвинуваченого Володимира Г. залишила без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 14 травня 2024 року – без змін.
Пресслужба Тернопільського апеляційного суду
_03_03.png)
