Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У вересні 2022 року 57-річна громадянка України Галина І. добровільно взяла участь у проведенні незаконного референдуму на території тимчасово окупованих сіл Новомиколаївка і Черешневе Херсонської області щодо приєднання Херсонської області до складу російської федерації (тобто, скоїла кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 111-1 КК України).
Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 червня 2025 року Галину І. визнано винуватою за ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права 10 років обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та у виборчих комісіях, із конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.
До відома: санкція ч. 5 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.
Захисник обвинуваченої не погодився з судовим рішенням і в апеляційній скарзі просив вирок скасувати, а справу направити на новий розгляд у суді першої інстанції новим складом суду. Вказав, що у матеріалах справи відсутні докази, що обвинувачена була членом або секретарем виборчої комісії.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду обвинувачена визнала протиправність своїх дій, однак стверджувала, що участь у референдумі взяла не добровільно, а під примусом голови незаконної виборчої комісії Любові Ф., яка мала тісні контакти з представниками окупаційної влади. Хоча військові рф їй не погрожували, але в день виборів вони були озброєні, і це її налякало. Пояснила, що Любов Ф. запросила її для проведення референдуму, оскільки з 1989 по 2003 рік Галина І. входила до складу виборчої комісії і знала, як проходять вибори.
Водночас Галина І. визнала, що у дні проведення референдуму (23 та 26 вересня 2022 року відповідно у с. Новомиколаївка та в с. Черешневе) вона добровільно прийшла на виборчу дільницю с. Новомиколаївка, отримала списки місцевих жителів та бюлетені для голосування, а її напарниця – скриньку для голосування, і у супроводі двох озброєних російських військових вони обходили будинки жителів вказаних сіл із пропозицією проголосувати.
При цьому обвинувачена зізналась, що деякі жителі відмовились брати участь у голосуванні, і їм ніхто не погрожував. Однак категорично заперечила, що входила до складу виборчої комісії.
Крім того, в апеляційному суді Галина І. зазначила, що участь у референдумі взяла через фізичний і психічний примус. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, вказала, що суд першої інстанції досліджував це твердження та правильно дійшов висновку, що в ході судового розгляду не отримано доказів на їх підтвердження.
Також апеляційний суд установив, що Галина І. добровільно погодилась брати участь у незаконному референдумі ще задовго до його проведення, а в день виборів без примусу прибула до виборчої дільниці, отримала списки жителів та бюлетені для голосування і разом із напарницею добровільно обійшла кожен двір, пропонуючи мешканцям села проголосувати за від'єднання від України і приєднання до росії.
Місцевий суд правильно врахував, що допитані в суді свідки і обвинувачена визнали, що деякі мешканці села в грубій формі відмовлялись голосувати і відкрито говорили про своє бажання жити на території України, при цьому випадків застосування фізичного чи психічного примусу до них не зафіксовано, тому твердження захисника, що Галина І. не причетна до проведення незаконного референдуму і участь у ньому брала примусово, колегія суддів визнала безпідставним.
Разом з тим, колегія суддів погодилась, що з вироку суду слід виключити вказівку, що Галина І. вчинила інкриміноване їй кримінальне правопорушення, обіймаючи посаду секретаря виборчої дільничної комісії, оскільки доказів цього сторона обвинувачення суду не представила.
Погодилась колегія суддів і з обраними місцевим судом видом та мірою покарання, оскільки Галина І. скоїла тяжкий злочин (ст. 12 КК України), визнала свою вину, до кримінальної відповідальності не притягувалась, позитивно характеризувалась за місцем проживання. Водночас, зважаючи на відсутність її щирого каяття, підстав для застосування ст. 69, 75 КК України і пом'якшення їй покарання – не виявлено.
Щодо доводів захисника, що син Галини І. служить у лавах ЗСУ, то це не впливало на призначення покарання. Не виявила колегія суддів і підстав, визначених ст. 415 КПК України, для направлення кримінального провадження на новий розгляд до суду першої інстанції, як просив апелянт.
Зважаючи на наведене, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника Галини І. задовольнила частково – виключила із мотивувальної частини вироку вказівку, що Галина І. вчинила інкриміноване їй кримінальне правопорушення на посаді секретаря виборчої дільничної комісії. В решті вирок суду залишено без змін.
Пресслужба Тернопільського апеляційного суду
_03_03.png)
