Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду залишив без змін вирок Тернопільського міськрайонного суду від 18 лютого 2025 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 2 травня 2025 року щодо Оксани П.
Як встановлено судом першої інстанції, 12 листопада 2019 року, по обіді, 24-річна Оксана П. звернулась до Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні зі скаргою на здоров'я малолітнього сина. Після медичного огляду хлопчика з матір'ю госпіталізували до лікувального закладу. Однак наступного дня після обстежень лікуюча лікарка повідомила, що дитина цілком здорова. Тож увечері, переконавшись, що поблизу палати немає медичного персоналу, Оксана П. медичною голкою проколола рогівку ока сина. Оскільки дитина не втратила зір, наступного вечора вона знову двічі голкою проколола синові око, внаслідок чого хлопчик втратив зір на одне око, що є тяжким тілесним ушкодженням.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 18 лютого 2025 року Оксану П. визнано винною за ч. 2 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що мав характер особливого мучення, що спричинило втрату функції органу, поєднане зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину) та засуджено до 7 років 6 місяців позбавлення волі.
До відома: санкція ч. 2 ст. 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Також задоволено цивільні позови: адвоката в інтересах малолітнього потерпілого та стягнуто з матері на користь сина 600 тис. грн моральної шкоди;
- прокурора на користь Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні та стягнуто з жінки 3 тис. 755 грн витрат, витрачених на лікування хлопця.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 2 травня 2025 року вирок залишено без змін, апеляційну скаргу захисника Оксани П. – без задоволення.
У касаційній скарзі захисник засудженої просив ці судові рішення скасувати, а кримінальне провадження щодо Оксани П. закрити. Доводив, що в суді поза розумним сумнівом її винуватість не доведена, а можливість отримати речові докази вичерпано (п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України).
За результатом касаційного розгляду колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді матеріалів даної справи суди першої та апеляційної інстанцій дотримались усіх вимог закону та винесли обґрунтоване і вмотивоване рішення, а тому підстав для їх скасування немає.
Так, місцевий суд дослідив усі надані стороною обвинувачення докази і надав кожному правильну оцінку на предмет належності, допустимості, достовірності та обґрунтовано дійшов висновку, що винуватість Оксани П. доведена поза розумним сумнівом саме у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого способом, що мав характер особливого мучення, внаслідок чого дитина втратила зір на одне око, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину. За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії Оксани П. правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України.
Так, в основу вироку місцевий суд поклав показання: самої засудженої, свідків – лікарів, які зазначила, що під час перебування дитини в лікарні у хлопчика виявили пошкодження ока, а згодом діагностували три проникаючих поранення рогівки, зроблених тонким проколом голки, а не іграшкою, як стверджувала матір. Лікарі наголосили, що такі травми не можливо було отримати випадково або внаслідок падіння, як про це стверджувала обвинувачена матір дитини. Показання свідків узгоджувались із показаннями самого малолітнього, який у присутності психолога та законного представника розповів, що саме матір ушкодила йому око під час перебування у лікарні.
Вирок суду першої інстанції був законним та відповідав вимогам статей 370, 374 КПК України.
Крім того, висновок місцевого суду щодо доведеності винуватості Оксани П. саме у кримінальному правопорушенні за ч. 2 ст. 121 КК України був предметом перевірки апеляційного суду і вмотивовано визнаний таким, що відповідав доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оцінений та обґрунтований судом. Під час перевірки матеріалів кримінального провадження Верховний Суд дійшов до переконання, що висновки суду апеляційної інстанції були правильними як щодо встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального правопорушення, так і стосовно відсутності в кримінальному провадженні істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнули б за собою скасування судових рішень та відповідали вимогам ст. 419 КПК України. Не встановлено таких процесуальних порушень і касаційним судом, оскільки всім доводам, викладеним в апеляційній скарзі захисника, які до того ж були схожими з доводами касаційної скарги, апеляційний суд надав вичерпні та вмотивовані відповіді.
Також Верховний Суд погодився з обраним Оксані П. покаранням, оскільки при його обранні місцевим судом дотримано вимоги статей 50, 65 КК України, врахував характер й ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, належало до тяжкого злочину, та дані, що характеризували засуджену.
Таким чином, в ході касаційного розгляду істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнули би за собою обов'язкове скасування судових рішень, не встановлено.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд вирок Тернопільського міськрайонного суду 18 лютого 2025 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 2 травня 2025 року залишив без змін, а касаційну скаргу захисника засудженої Оксани П. – без задоволення.
Пресслужба Тернопільського апеляційного суду
_03_03.png)
