Суд зменшив розмір відшкодування, оскільки потерпілий на підприємстві не працював

Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду частково задовольнила апеляційну скаргу приватного підприємства “Теребовлянський молокозавод” на рішення Теребовлянського районного суду від 26 березня 2019 року у цивільній справі за позовом Михайла К. до згаданого підприємства про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Як встановлено судом, 23 вересня 2015 року Михайло К. разом з Ігорем В. на території ПП “Альма-Віта” (правонаступником є ПП "Теребовлянський молокозавод") на гідравлічному колуні кололи дрова. Під час роботи через неуважність напарника Михайло К. отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, змушений був тривалий час лікуватись і втратив 30% працездатності.

Вироком Теребовлянського районного суду від 26 вересня 2016 року Ігоря В. визнано винним у заподіянні з необережності середньої тяжкості тілесних ушкоджень (ст. 128 КК України), засуджено до 1 року обмеження волі із застосування іспитового строку терміном на 1 рік.

22 листопада 2017 року Михайло К. звернувся до Теребовлянського районного суду з цивільним позовом та просив стягнути з ПП “Теребовлянський молокозавод” витрачені на лікування понад 17 тис. 500 грн., 1 млн. 555 тис. 200 грн. моральної шкоди і втрачений з вересня 2015 р. заробіток.

Рішенням Теребовлянського районного суду від 26 березня 2019 року позовні вимоги Михайла К. задоволено частково. На користь позивача з ПП “Теребовлянський молокозавод” стягнуто 100 тис. грн. моральної шкоди та майже 185 тис. 500 грн. відшкодування втраченого заробітку внаслідок каліцтва — за період із 23 вересня 2015 року по 26 березня 2019 року. У решті вимог відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням, ПП “Теребовлянський молокозавод” подало апеляційну скаргу, вказавши, що обладнання було технічно справним, а нещасний випадок стався з вини Ігоря В., тому саме він повинен нести відповідальність за завдану шкоду. Також було зазначено, що Михайло К. не працював на підприємстві “Альма-Віта”.

У судовому засіданні колегія суддів Тернопільського апеляційного суду заслухала суддю доповідача, доводи відповідача і прийшла до наступних висновків.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що шкода Михайлу К. завдана робітником ПП “Альма-Віта” у робочий час під час виконання ним своїх трудових обов'язків, тому відповідальність повинна нести юридична особа. При цьому суд виходив з того, що Михайло К. перебував у трудових відносинах з підприємством і при визначенні розміру втраченого заробітку керувався ч. 1 ст. 1197 ЦК України.

Колегія суддів погодилась із висновком суду про те, що юридична особа повинна відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником при виконанні ним своїх трудових обов'язків, та не погодилась із висновком про те, Михайло К. працював за трудовим договором, оскільки матеріали справи не містили доказів — наказу чи розпорядження керівника підприємства про прийняття позивача на роботу після його звільнення 31 березня 2015 року з посади працівника сторожової охорони ПП “Альма-Віта”.

Крім цього, витягом із Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування підтверджувалось, що з квітня по грудень 2015 року Михайло К. за трудовим договором не працював.

За таких обставин при визначенні розміру відшкодування заподіяної шкоди слід керуватись ч. 2 ст. 1195 ЦК України, а не ч. 1 ст. 1197 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду прийшла до висновку, що рішення Теребовлянського районного суду в частині стягнення втраченого заробітку слід скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ПП "Теребовлянський молокозавод" на користь Михайла К. понад 35 тис. грн. відшкодування втраченого заробітку за період з 23 вересня 2015 року по 26 березня 2019 року. В решті рішення залишити без змін.

Прес-служба Тернопільського апеляційного суду