Тернопільському “демону”-убивці скасували довічне ув’язнення: репортаж із зали суду

…Андрій належить до покоління «мультиків», тобто дітей, чиїми першими іграшками стали віртуальні ігри. Спочатку це були тамагочі, потім з’явилися ґаджети. Малюки дорослішали, не покидаючи вигаданого світу фентезі та «мультяшних героїв». От і Андрій із дитинства мріяв стати відомим. Щоби йому поклонялись і трохи боялись. А для цього потрібно мати незвичну зовнішність. Ні, не гарненьке личко, яким наділила його природа, а саме внутрішній стрижень, харизму, що притягувало би до нього і водночас тримало на відстані.

Хлопчина підростав, постійно експериментуючи над собою: фарбував волосся в яскраво-червоний чи синій кольори; маючи поганий зір, носив кольорові лінзи, захопився пірсингом і тату. І з часом його прагнення викристалізовувалось, із роками він зрозумів, що хоче буди подібним… на демона, такого собі Духа ночі, який зможе впливати на життя й долю людей.

Проте Андрій не врахував одного: думки – матеріальні. Отож нарощені ікла, перетворення вух на ельфійські (загострені), розрізаний язик і, зрештою, тату очей не просто змінили його зовнішність, а й почали підточувати-роз’їдати зсередини, змінюючи думки. Зрештою, щоби походити на вихідця з пекла, потрібно відповідно поводитись. Відтак в якийсь момент юнак “підсів” на наркотики. Він думав, що життя – це гра: дійшов до певного рівня, не сподобалось, вийшов з неї і все –  ріжки можна буде зняти, ікла спиляти, а залиту в очі чорну фарбу змінити на білу. Не вийшло. Демонічний образ та ще й наркотична залежність перетворили колись трохи замкнутого гарненького хлопчика на безжального вбивцю, який позбавив життя молоду жінку, майстра тату Тетяну Підвашецьку.

Наніс 99 ножових ран у квартирі №99

У цій кримінальній історії забагато містичного, адже жахлива історія трапилась у ніч, коли місяць був уповні, – із 15-го на 16 квітня 2019 року. За слов’янською міфологією, саме у тій порі панує нечиста сила. Коли вранці до помешкання зайшов будівельник, який робив у квартирі ремонт, він був шокований побаченим: меблі розкидані-поламані, на підлозі валялися речі й повсюди – криваві калюжі, плями, потьоки, бризки. Здавалося, що повітря просякнуте кров’ю.  

Чоловік сторожко пройшов усередину й зупинився, охоплений жахом: 27-річна Тетяна лежала у багровій калюжі на осколках дзеркала, волосся й одяг просякнуті кров’ю. Судячи з порізаних рук, дівчина відчайдушно захищалася, навіть намагалася вихопити клинок із рук свого ката. А він безжально завдавав удари – у шию, руки, груди, коли спробувала втекти до кімнати, він немилосердно раз за разом всаджував ножа у спину, перетворивши тендітне тільце у суцільну рану. Згодом судові медексперти нарахують на тілі жертви 99 ножових ран, із них лише на шиї – 74.

Тетяна з дитинства тяжко хворіла, перенесла чотирнадцять операцій, тож біль уміла терпіти. Більше того, медексперт зазначив, що «за умови надання потерпілій  після спричинення всіх тілесних ушкоджень своєчасної кваліфікованої медичної допомоги  прогноз щодо її життя був би більш сприятливий». Тобто якби Андрій отямився і викликав швидку допомогу, у дівчини був шанс вижити! Натомість убивця темними, мов ніч, очима дивився, як його жертва згорнулася в клубок і повільно стікає кров’ю.  

Неподалік під журнальним столиком знайшли ніж. І знову таємниця – на ньому не було відбитків пальців засудженого.

Убив через панічний напад?

За версією Андрія, події розгорталися так. Він прийшов о дев’ятій годині вечора, хотів попросити Руслана – чоловіка Тетяни – доробити йому ельфійські вуха. Оскільки на той час подружжя вже розлучилося, але підтримувало дружні стосунки, жінка по “Вайберу” зателефонувала  до Руслана, простягнула телефон незваному гостю і пішла чистити картоплю. Розмова була короткою і раптово обірваласяь. Однак Руслан устиг зробити декілька скріншотів обличчя Андрія, аби викласти на сторінці в «Інстаграм» чудовий взірець своєї роботи. Невдовзі чоловік двічі передзвонював, але більше ніхто не відповів. У суді Руслан зауважив, що, на його думку, того вечора Горбатюк перебував у стані наркотичного або алкогольного сп’яніння, хоча агресії не проявляв. Варто зазначити, що вони були давно знайомі, адже Андрій був частим клієнтом тату-салону Підвашецьких. Отже, поки тривала телефонна розмова, Тетяна на кухні готувала картоплю і начебто порізалась – саме так Андрій пояснив плями її крові  на своєму одязі. Однак згодом судові медексперти не знайшли на тілі дівчини жодного порізу, який вона завдала сама собі!

До слова, картопля так і залишилася у сковорідці на плиті. Тим часом і у Тернопільському міськрайонному, й в апеляційному судах засуджений стверджував, що у нього з загиблою були дружні стосунки. Навіть більше, вона була йому як сестра.

Натомість мати загиблої згадала відгуки дочки про Андрія. Зокрема, ще коли Тетяна жила з Русланом, Андрій декілька разів приходив до них, але дочка просила чоловіка не відчиняти, називала його «наркоманом» і «гнилою людиною». Подруга покійної також підтвердила, що відколи Андрій почав вживати наркотики, Тетяна сказала їй, що не хоче більше спілкуватися з ним. Та Горбатюк все одно приходив і ночував під дверима квартири.

Однак у суді (першої та апеляційної інстанцій) Андрій стверджував, що пішов від Тетяни одразу після розмови з її ексчоловіком (тобто десь о 22 год. 30 хв.). Повернувся додому, начебто взяв велосипед та серед ночі поїхав кататися, але неподалік автовокзалу впав, сильно вдарився і залишив електровелосипед на вулиці (поліція справді згодом знайшла у вказаному місці ровер). Падіння настільки «прояснило» розум юнака, що він вирішив терміново їхати до реабілітаційного центру у Львові.

Оскільки вже було приблизно о пів на десяту ранку, взяв таксі і попросив підвезти до універмагу. По дорозі попросив у водія мобільний і зателефонував матері, домовившись про зустріч у центрі неподалік ломбарду. Матір справді невдовзі прийшла з невеликою спортивною сумкою в руках, залишила таксисту гроші за проїзд, а сину – сумку з речами й також кошти. Андрій повернувся на автовокзал, куди незабаром прийшла і мати. Вона придбала для нього квиток до Львова та забрала пакет із брудним одягом, адже юнак уже встиг переодягнутися. Повертаючись на роботу, пакет викинула у сміттєвий бак біля супермаркету «Новус». На щастя, цей важливий речовий доказ поліція відшукала.

Знайшли слідчі й таксистів – першого, який напередодні ввечері привіз Андрія до багатоповерхівки, де жила Тетяна; другого, що відвіз до автовокзалу.

Утім ані слідчим-правоохоронцям, ані колегії суддів так і не вдалося з’ясувати, що ж штовхнуло Андрія Горбатюка схопитися за ніж. На початках під час досудового слідства він визнавав свою провину, навіть проронив: «Ми з нею говорили, вона різко підійшла до мене, і я нічого не пам’ятаю… Мені здалося, що за мною приїхали і мене забирають. Мене часто забирали люди з реабілітаційних центрів. Через це у мене починаються психічні атаки, «їде дах», і я не усвідомлюю, що чиню, це була панічна атака».

Однак проведена згодом психіатрична експертиза засвідчила, що юнак цілком розумів, що чинить. Зрештою, Тетяна кричала, не могла не кликати на допомогу, благала припинити й отямитись, та він не реагував! 

Тетяна передчувала свою смерть?

Дивна річ – інтернет. Тетяни вже другий рік немає серед живих, але віртуальний простір донині зберігає її фото. Дивишся на цю тендітну крихітку з великим очима й мимоволі зауважуєш, що на всіх кадрах вона не посміхається! І очі такі сумні! Характерно, що за місяць до загибелі на своїй сторінці в «Інстаграм» дівчина виставила фото, де вона у чорному вбранні, й підписала: «Люблю смерть».

Гортаєш її сторінку й мимохідь зауважуєш, що на ній чимало постерів, кадрів і трейлерів фільмів жахів, де зображено сцени жорстоких убивств. Тематика зображень вкрай похмура і викликає настороженість або навіть відразу. Не вельми оптимістичні й фото зроблених нею татуювань: змії, тигри, очі в павутинні. Чи не пов’язано це якимсь чином із вбивством? Наврядчи! Однак недарма наші пращури казали: «Не буди лихо, поки тихо».

Тетяна закінчила медичний коледж за спеціальністю акушер-гінеколог, однак доля приготувала їй зовсім іншу стежку, таку трагічну й мученицьку.

І ще такий факт. У грудні 2014-го на телеекрани вийшов черговий випуск ток-шоу «Говорить Україна». Програма присвячувалась Андрію і мала назву «Мій син перетворюється на демона». Тоді до телестудії звернулася мати хлопця та пожалілася, що за пів року її син-красень перетворився на фрика – почепив собі роги, наростив ікла, зробив ельфійські вуха, та найгірше – залив в очі фарбу.

«Я була шокована, але думала, що це можна ще якось поправити. Тому що син казав, що це не назавжди. Але після консультації в офтальмолога виявилось, що це тату на очі. І от я щодня прокидаюся і п’ю каву разом з людиною з чорними очима!» – у відчаї розповіла вона.

Тоді ж у студії серед запрошених було подружжя Підвашецьких – Тетяна з Русланом. Виправдовуючись, майстер тату проронив, що як Андрія не відмовляли, він пригрозив, що візьме шприц, стане перед дзеркалом і сам вколе собі фарбу в очі.

Підтримуючи Руслана, Тетяна сказала дивну фразу: «Він прийшов до нас із чітким баченням свого образу, сказав, що хоче зробити з себе демона».

«Мені це подобається, тому що в мене дуже мало інтересу від життя», – пояснив свою забаганку Андрій.

І жоден із запрошених психологів – медичних світил не поставилися серйозно до побоювань матері, а дарма. Бо материнське серце відчувало, що з її сином коїться щось погане, він перетворюється на незнайому їй істоту. Натомість їй порадили більше часу приділяти сину.

…Так легко перетнути невидиму риску між добром і злом. Сховавшись за завісу наркотиків, Андрій створював в уяві свій неповторний світ. Натомість влаштував справжнє пекло Тетяні, відтак спопелив усі радощі в житті для її мами й дідуся з бабусею і для своєї матері та рідних. Андрій вважав, що все навколо просто казка, натомість опинився в японському аніме.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду за умисне вбивство з особливою жорстокістю юнака з демонічною зовнішністю засуджено довічно. Також його зобов’язано сплатити матері своєї жертви пів мільйона гривень моральної шкоди та 47 тис. 674 грн. процесуальних витрат – у дохід держави за проведені судові експертизи. За результатами апеляційного розгляду ухвалою Тернопільського апеляційного суду вирок частково скасовано та, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, покарання пом’якшено і призначено 15 років позбавлення волі. Обидві сторони мають право подати касацію до Верховного суду.

Хтось може сказати, що легко відбувся. Однак психологи вже довели, що чим довше людина перебуває у місцях несвободи, тим гірше деформується її психіка.

http://www.gazeta1.com/statti/ternopilskomu-demonu-ubyvtsi-skasuvaly-dovichne-uv-yaznennya-reportazh-iz-zaly-sudu/