Тернополянин через суд добивався у власних дітей аліментів на своє утримання

Відповідно до матеріалів справи, пан Василь звернувся із позовом до своїх доньок Галини П. та Людмили Б. щодо стягнення з них аліментів на його утримання. Чоловік хотів отримувати щомісяця по 4 тис. грн з кожної.

Обгрунтував все тим, що року є пенсіонером за віком та отримує 2 тис. 665 грн пенсії. Тим часом за станом здоров'я потребує постійного лікування, яким не в змозі себе забезпечити. Як і продуктами харчування, а також оплачувати комунальні послуги тощо, необхідне для нормального існування. Відповідачі Галина В. та Людмила Б. є його дочками, мають відмінний стан здоров'я, постійне місце працевлаштування, стабільний дохід. Однак, не зважаючи на свій обов'язок піклуватись про непрацездатного батька, йому не допомагають.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 8 липня 2021 року позов задоволено частково та ухвалено щомісяця стягувати з Галини П. по 200 грн аліментів на користь батька, а з Людмили Б. – по 400 грн. Чоловік не погодився з рішенням і подав апеляцію.

На засіданні Тернопільського апеляційного суду вирішли, що скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового, яким у задоволенні позовної заяви Василя Б. про стягнення аліментів на утримання батька – слід відмовити.

У судовому колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги Галини П. та Людмили Б. підлягають до задоволення з таких підстав.Відповідно до довідки про доходи, розмір пенсії Василя Б. складає 2 тис. 665 грн. Із його картки амбулаторного хворого вбачається, що він має низку захворювань. При цьому факту придбання ліків на підставі лікарських призначень ним не підтверджено.

За інформацією Державного реєстру речових прав, позивач має декілька земельних ділянок загальною площею понад 4 га. Із них 3,1211 га здає в оренду фермерському господарству та, згідно з договором оренди, щороку в якості плати отримує 6 тис. грн і додатково – борошно. Інші земельні ділянки обробляє самостійно та вирощує городину і фрукти. Також на праві приватної власності йому належить автомобіль ЗАЗ 2014 року випуску. Крім того, протягом 2017-2019 років Василю Б. нараховувались субсидії на оплату комунальних послуг. На даний час він із заявою про надання субсидій не звертався, однак такого права не позбавлений.

Тим часом відповідач Галина П. має двох неповнолітніх дітей, старший син є дитиною – інвалідом. Відповідачка Людмила Б. має одну неповнолітню дитину.

Крім того, Василь Б. безоплатно проживає в будинку в одному із сіл Тернопільського району, що належить його дочці.. Також апеляційний суд вважає голослівним та не приймає до уваги твердження позивача, що, підписуючи у квітні 2016 року договір дарування житлового будинку Галині П., він вважав, що укладає договір довічного утримання.

Враховуючи наведе, встановлені фактичні обставини та вказані положення закону, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення, оскільки в судовому засіданні встановлено, що Василь Б. хоча є непрацездатним, однак не є особою, яка потребує матеріальної допомоги, тому у відповідачок відсутні визначений ст. 202 СК України обов'язок утримувати позивача. Відтак, суд вирішив у задоволенні позовної заяви Василя Б. про стягнення аліментів на утримання батька – слід відмовити.