Як встановлено місцевим судом, 2 грудня 2018 року, під вечір, 35-річний обвинувачений разом із дружиною Н. та знайомими Ольгою Ж. і Ярославом Г. перебували в його будинку. Незабаром до них приєднався потерпілий Андрій М., і вони всі разом продовжили розпивати алкогольні напої. Оскільки Ярослав Г. та Андрій М. голосно розмовляли, роздратований Сергій Ч. зробив їм зауваження та наказав йти з його домівки. Ярослав відмовився. Тоді обвинувачений почав його бити. Коли Андрій М. вступився за нього, неодноразово судимий обвинувачений збив його з ніг і продовжував наносити удари вже лежачому. Від отриманих травм потерпілий помер на місці пригоди, а Сергій Ч. утік, але через 3 дні був затриманий працівниками поліції.

Такі дії обвинуваченого судом кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України (заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого) та засуджено до 10 років позбавлення волі.

Санкція статті передбачає позбавленням волі на строк від 7 до 10 років.

 

Не погодившись із вироком суду першої інстанції, захисник обвинуваченого у поданій апеляційній скарзі просив його скасувати, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд. Сам обвинувачений вважав засудженим себе незаконно, оскільки вбивати Андрія М. наміру не мав, а лише оборонявся.

Потерпілі — мати та сестра Андрія М. — проти задоволення поданої апеляції заперечили та просили вирок суду залишити без змін.

За наведених обставин та з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 22 січня 2015 року у справах No 5-27кс14 та No 5-35кс14, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду прийшла до переконання, що суд першої інстанції належним чином дослідив усі докази у справі, дав їм правильну оцінку та виніс законне, обґрунтоване і мотивоване рішення, призначивши обвинуваченому покарання, що відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

З огляду на наведене, апеляційну скаргу захисника обвинуваченого Сергія Ч. слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції — без змін.